Омельницька сільська територіальна громада

Ку-лихоманка

У сучасному світі дедалі більшого значення набувають зоонозні інфекції– захворювання, які можуть передаватися від тварин до людини.

Однією з таких небезпечних хвороб є Ку-лихоманка (коксієльоз), збудником якої є бактерія Coxiella burnetii. Попри те, що захворювання відоме вже майже століття, воно й сьогодні залишається актуальною проблемою як дляветеринарної, так і для гуманної медицини. Особливість Ку-лихоманки полягає в тому, що вона часто перебігає непомітно у тварин, але може спричинятисерйозні наслідки для здоров’я людей та значні економічні втрати для тваринництва.

Ветеринарний аспект: загроза для тваринництва

Основним джерелом інфекції для людини є велика рогата худоба, вівці та кози. Водночас резервуаром збудника можуть бути десятки видів диких ссавців, птахів і кліщів, які підтримують природну циркуляцію інфекції. Саме тому Ку-лихоманка має надзвичайно широке поширення у світі та належить дозахворювань, що перебувають під міжнародним ветеринарним контролем. Збудник характеризується винятковою стійкістю у зовнішньому середовищі. Він може зберігатися у воді до року, в молочних продуктах – майже два місяці, а в замороженому м’ясі – понад рік. Така біологічна витривалість значно ускладнює боротьбу з інфекцією та сприяє її триваломуіснуванню в господарствах. Для фермерів особливу небезпеку становить те, що більшість інфікованих тварин не демонструють явних клінічних ознак. Корова або коза можуть виглядати абсолютно здоровими, але активно виділяти бактерії з молоком, сечею, фекаліями та виділеннями під час пологів.

Найбільша концентраціязбудника міститься в плаценті та навколоплідних оболонках. У тварин Ку-лихоманка насамперед уражає репродуктивну систему.

Серед найбільш характерних проявів:

 аборти на різних термінах вагітності;

народження слабкого або мертвого молодняка;

 затримка посліду; метрити та інші післяродові ускладнення;

 мастити;

 безпліддя та зниження відтворювальної здатності стада.

Особливо чутливими до клінічних проявів є вівці та кози, де інфекція здатна спричиняти так звані «абортні шторми», коли значна частина поголів’я втрачає потомство протягом короткого часу. У великої рогатої худоби частішеспостерігаються хронічні репродуктивні розлади та приховані мастити.Діагностика Ку-лихоманки потребує лабораторного підтвердження. Найбільш інформативними методами є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), що дозволяє виявити ДНК збудника, та імуноферментний аналіз (ELISA), який використовується для моніторингу стада. Контроль захворювання базується насамперед на профілактиці. Важливими заходами є дотримання біобезпеки, карантин новоприбулих тварин, боротьба з гризунами та кліщами, регулярна дезінфекція приміщень, правильна утилізація плаценти та абортованих плодів, а також пастеризація молока. У низці країн застосовують спеціальні вакцини, які суттєво знижують рівень поширення інфекції та кількість репродуктивних втрат.

Вплив Ку-лихоманки на здоров’я людей Ку-лихоманка належить до зоонозних захворювань, тобто інфекцій, які можуть передаватися від тварин людині. До груп підвищеного ризику належать працівники тваринницьких господарств, ветеринарної медицини, молочнихферм, м’ясопереробних підприємств, лабораторій, а також інші особи, діяльність яких пов’язана з контактом із сільськогосподарськими тваринами або продукцією тваринного походження. Найчастіше зараження людини відбувається аерогенним шляхом – під час вдихання пилу або аерозолів, забруднених збудником. Особливий ризик становлять роботи, пов’язані з отеленням, окотом та контактом із плацентою,навколоплідними оболонками й іншими біологічними матеріалами інфікованихтварин. Рідше інфікування можливе внаслідок вживання сирого молока або молочних продуктів, виготовлених без належної термічної обробки. Інкубаційний період зазвичай триває від двох до трьох тижнів. У частини інфікованих осіб захворювання перебігає безсимптомно, однак у більшості випадків початок є гострим.

До основних симптомів захворювання належать:

 раптове підвищення температури тіла до 39-40 °С;

 озноб; сильний головний біль;

 виражена слабкість;

 біль у м’язах та суглобах;

 сухий кашель;

 підвищена втомлюваність.

У деяких випадках захворювання може супроводжуватися розвитком пневмонії або ураженням печінки. Особливу небезпеку становлять хронічні форми інфекції, які здатні розвиватися через місяці або навіть роки після первинного зараження. Найсерйознішим ускладненням є ендокардит –запалення внутрішньої оболонки серця та серцевих клапанів. Також можливі ураження судин, легень та навіть центральної нервової системи, що потребують тривалого лікування та медичного нагляду.Єдине здоров’я – спільна відповідальністьКу-лихоманка є яскравим прикладом концепції «Єдине здоров’я» (One Health), яка визнає нерозривний зв’язок між здоров’ям людей, тварин і навколишнього середовища. Ефективний контроль цього захворюваннянеможливий без тісної взаємодії ветеринарних і медичних служб.Своєчасна діагностика випадків абортів у тварин, належна утилізація біологічних відходів, боротьба з кліщами та гризунами, використання засобів індивідуального захисту під час роботи з тваринами, а також споживання лишепастеризованих молочних продуктів є основою профілактики інфекції.

Ку-лихоманка є небезпечним зоонозним захворюванням, профілактика якого потребує відповідального ставлення як з боку власників тварин, так і з боку працівників галузі. Дотримання ветеринарно-санітарних правил, заходівбіобезпеки та рекомендацій фахівців допоможе мінімізувати ризики поширення інфекції серед тварин і людей